Обираючи тему, над якого буду працювати, перш за все                                               мені  потрібно було з'ясувати загальну суть                                                                       інтерактивного навчання і  порівняти його із                                                                   загальновідомими, традиційними підходами до навчання.                                             Проаналізувавши багато методичної    літератури, я                                                   дійшла висновку, що суть інтерактивного навчання                                                       полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

      Виходячи з вишезазаначеного, я зрозуміла, що метою моєї подальшої педагогічної діяльності буде впровадження інтерактивних технологій навчання у вивчення біології, саме тому  кредо інтерактивного навчання стало і моїм кредо:

« Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

                          Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

                                Коли я чую, бачу, обговорюю і роблю, я набуваю знань і навичок.

      Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.»

     Адже набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше.

      Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрації, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

   У своїй роботі я віддаю перевагу таким технологіям інтерактивного навчання, як:

1) 

•  «Один проти одного», «Один – вдвох – всі разом»

• «Два – чотири – всі разом»

• «Карусель»

2)

• «Мікрофон»

• «Незакінчене речення»

• «Броунівський рух»

• Аналіз ситуації (Case-метод)

3)

• Спрощене судове слухання (суд prose)

• «Рольова гра»

4)

• Метод «PRES»

• «Зміни позицію»

• «Ток-шоу»

     На початку здійснення своєї мети впровадження інтерактивного навчання, я зіткнулась з багатьма труднощами. Так, наприклад, робота учнів у групах та парах, взаємонавчання учнів у парах змінного складу, дає разючі результати. Та взаємонавчання учнів також має і свої слабкі сторони, які необхідно враховувати, використовуючи цю технологію.

Позитивні сторони

 

1. Вчитель отримує можливість раціональніше розподілити свій час, допомагаючи активніше дітям зі спеціальними проблемами – особистісними та інтелектуальними.

2. Вчитель менше часу змушений витрачати на подолання труднощів з дисципліною.

3. Учні, які мають свій досвід вчителювання, ставляться до вчителів з більшою повагою.

​

Слабкі сторони

1. Важко налагодити взаємонавчання як постійно діючий механізм.

2. Дорослим важко контролювати процес взаємонавчання, а результат не завжди ефективний.

3. За невдалого навчання необхідно перевчати учня школяра-вчителя (і його самого), що потребує додаткового часу.

 

    Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій і перетворити їх слабкі сторони в сильні, я пам'ятаю, що:

• Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всьго життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Тому починаю з поступового включення елементів цієї моделі, якщо учні з ним незнайомі. Учням треба звикнути до них. Створюю навіть  план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році , ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

• Можна првести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштовую учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовую  спочатку прості інтерактивні технології – робота в парах, малих групах, мікрофон тощо. Коли в учнів з'являється досвід подібної роботи, такі заняття проходять набагато легше, а підготовка не потребує багато часу.

• Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозуміню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієноване навчання.

• Якщо застосування  інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, переглядаю стратегію й обережно підходжу до ії використання. Вважаю вартим навіть обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви їх розумієте і використовуєте, чи готові ви й учні до їх використання?)

• Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити, а не перетворити технології в безглузді «ігри заради самих ігор», завжди старанно планую свою роботу:

• даю завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

• відбираю для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;

• під час самих інтерактивних вправ даю учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

• на одному уроці можна використовую одну (максимум - дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;

• дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

• проводжу швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

• Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання я, як вчитель, повинна попередньо добре підготуватися, а саме:

• глибоко вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

• старанно спланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;

• мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;

• передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштувати їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи класу; цьому сприяють вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

     Деяким учителям іноді складно розкривати себе перед школярами, висловлювати своє особисте ставлення до матеріалу, показувати некомпетентність у деяких питаннях. Безумовно, не всі вчителі «створені» для інтерактивного навчання. Проте використання його дає можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий підхід до навчання та його цілей, за якого вчитель відверто може визнати себе не спеціалістом і одержати «право» не знати відповіді на ті чи інші запитання (до того ж багато запитань з біологіїне мають однозначної або єдино правильної відповіді). З іншого боку, після кількох старанно підготовлених уроків учитель зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також сама атмосфера у класі – і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.